Взялась за иголку и всплило у меня в памяти стихотворение, учили мы его в классе седьмом, наверно, на уроке украинской литературы. Гласит оно о тяжелой работе швеи.
ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ ШВАЧКА Рученьки терпнуть, злипаються віченьки... Боже, чи довго тягти? З раннього ранку до пізньої ніченьки Голкою денно верти. Кров висисає оте остогиджене, Прокляте нишком шиття, Що паненя, вередливе, зманіжене, Вишвирне геть на сміття. Де воно знатиме, що то за доленька Відшук черствого шматка, Як за роботою вільна неволенька Груди ураз дотика.
Серия сообщений «поэзия»: Часть 1 — Спогади (Воспоминания)Часть 2 — "некрасивая девочка" (Н.Заболоцкий)Часть 3 — Что невозможно передать......Часть 21 — Как легко обидеть старика!Часть 22 — Спасибо...Часть 23 — Немного поэзии... "Не обижайтесь..."
Комментарии: